СТАТУТ

Товариства українських каноністів

Української Греко-Католицької Церкви

прийнятий дня 23 жовтня 2008 року на Загальних зборах у Брюховичах.

Арт. 1. Товариство має назву «Товариство українських каноністів Української Греко-Католицької Церкви», далі Товариство.
Арт. 2. Сфера діяльності Товариства поширюється на територію держави Україна.
Арт. 3. Засновниками Товариства є ті, хто проголосував за прийняття цього Статуту.

Путівник по Східному Кодексі. Коментар до кодексу канонів Східних Церков.
Дж. Недунґат

Анотація:
Автори, які працювали над створенням цього Путівника, мали глибоке переконання і розуміння того, що Кодекс Канонів Східних Церков має стати інструментом на службі економії спасіння душі – найвищої мети всіх законів Церкви. Крім того, він допоможе усім християнам, не тільки східним, “розпізнати не лише свої традиції й дисципліну, але й передусім свою роль і місію в майбутньому Вселенської Церкви і поширенні царства Христа Вседержителя”.
 
Зміст книги:
До цього тому входить тридцять розділів, відповідно до 30 титулів Кодексу Канонів Східних Церков. Позаяк коментар стислий, то не можна було відвести в ньому багато місця для порівняння Східного Кодексу (CCEO) з Латинським Кодексом (CIC), яким би потрібним і корисним не був цей метод досліджень для повнішого розуміння єдиного corpus iuris canonici Католицької Церкви. Це обмеження, однак, виправлене певною мірою завдяки иншому допоміжному тому: Два кодекси в порівнянні Джоба Аббаса (Kanonika 7). До цього Путівника він також написав більш повне і комплексне порівняльне дослідження двох кодексів, яке опубліковане в додатку до згаданого тому.

  МОСКВА. 24 червня 2008

       Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил у сьогоднішньому виступі на засіданні Архієрейського Собору відзначив, що пастирська й місіонерська робота з діаспорою й пов'язане із цим розширення церковної діяльності сполучаються з певними проблемами. «Деякі з них пов'язані зі сферою міжправославних відносин, які, як відзначив у своїй доповіді Святіший Патріарх, у ряді випадків залишають бажати кращого», - підкреслив владика Кирило.   
      У доповіді відзначається, що ще з 20-х років минулого століття доводиться постійно зустрічатися із проблемою висунутого Константинопольською Церквою особливого тлумачення 28-го правила IV Вселенського Собору, де згадується висвячення єпископів «у іноплемінників» Понтійської, Асійської і Фракійської областей. Із цього Константинопольський Патріархат зробив висновок, що тільки Константинопольська Церква має право церковної юрисдикції поза своїми територіальними межами, а саме - в усьому світі, наскільки завгодно далеко від зазначених вище областей з 28-го правила.    
     «Поки наша Церква сповідницьки терпіла гоніння від богоборчої влади, вона не мала можливості вступати в повномасштабні дискусії по подібним до питань і вести про це діалог з іншими Церквами. Тепер цю же канонічну новелу намагаються представити як загальну думку, консенсус усіх православних, хоча далеко не всі Помісні Церкви згодні з таким тлумаченням 28-го правила», - заявив голова ВЗЦЗ МП.
      Не зупиняючись докладно на канонічному аналізі цієї теорії, що давно був даний російськими й не тільки богословами, митрополит Кирил розповів про декілька нових моментів у її інтерпретації, що виявляються останнім часом. Вони створюють враження поступового розвитку нової еклезіології, що раніше не була відома православній свідомості, і яка може бути коротко зведена до наступних тез: