Форум ІЦП

 
 Допомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників      Зареєструватись на форуміЗареєструватись на форумі 
 НалаштуванняНалаштування   Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Складання візити «ad limina» у Ватикані єпископами Східних..

 
       Форум ІЦП Основна сторінка форуму -> Питання каноністові
попередня тема :: наступна тема  
Автор Повідомлення
forum_admin



З нами з: 11.10.06
Повідомлень: 50

Написане: Mon Feb 11, 2008 2:34 pm    Тема повідомлення: Складання візити «ad limina» у Ватикані єпископами Східних..

Складання візити «ad limina» у Ватикані єпископами Східних Церков є певного роду дивовижою і робить враження поновної субординації. Чи не вистарчає, щоби Священний Синод зложив одноразову візиту із новообраним Патріярхом та Президією Синоду (чи цілим Синодом) щоби заявити вірність Христовій науці та Сопричастя з Намісником Св. Петра?
Візити «ad limina» є нововведенням в Кодексі Канонів для Східних Церков. Цього не було раніше. На цю тему я мала цікаву розмову із Владикою Ніколас Самра Мелхітської Церкви в США. Його попередник в Америці Владика Тавіль (1970-89) ніколи не їздив складати візити «ad limina». Владика Самра також переконаний, що й за Патріярхів Максимосів IV-ro і V-ro мелхітські єпископи їх не складали. Статистичні звітування про стан єпархій (чи не найголовніша причина що 5-річних візит) звітують Східні єпископи на Синодах своїх Церков і саме тут Синодові належить випрацьовання поправок у служінні Божого Слова та місії Церкви. Приходить думка, чи не належить Патріярхові та його Синодові представиш стан церковного життя Церкви sui juris Намісникові Св. Петра? Роздріблення на окремих єпископів губить суть еклезіології церков-сестер, запрошує людські амбіції взяти верх над дійсністю і в додатку, применшує Східну Церкву до не зрілого стану, не цілком повновартісггої інституції.
Недавно римо-католицький єпикоп Бучек мав ствердити, що в Україні є тільки одна Католицька Церква із двома обрядами. Очевидно він не є в курсі еклезіології Сестер Церков чи Сопричастя – а може гординя мотивує не визнати Католицьке Сопричастя засвідчене мучениками та ісповідниками віри. Він не одинокий. Обох Церков спільні візити «ad limina» сприяють ігноруванню існуючого Католицького Сопричастя.
В Америці єпископи Східних Церков об'єдналися і сьогодні не зачислюються в географічні регіони єпископату Римо-Католицької Церкви в США. В березні 2008 року мають вирішити щодо слідуючого «ad limina» візити (здається у 2011 році). Такий підхід помічний для Церкви поза матірною територією бо розглядає справи апостольського служіння в контексті свого довкілля, але він все ж таки не може заступити потреб суцільности Церкви свого права.

Рома Гайда


Редаговано: forum_admin (Mon Feb 11, 2008 2:42 pm)
Догори
forum_admin



З нами з: 11.10.06
Повідомлень: 50

Написане: Mon Feb 11, 2008 2:41 pm    Тема повідомлення: Складання візити «ad limina» у Ватикані єпископами Східних..

Слава Ісусу Христу!

Шановна п. Ромо!

Поки Східні Католицькі Церкви не стануть направду «sui iuris», до того часу вони будуть приналежні до «іus romanus», а це значить, що вони прямо підпорядковуватимуться Римському Архієреєві, у всіх справах їхньої єпископської діяльності. В такій системі, синоди єпископів – це лише привчання єпископів до колегіяльної діяльності, яка, на практиці, для тих, що не захочуть виконувати спільних рішень не матиме ніяких наслідків. Все поки що виконується лише після явного знаку із «центру». Ця «явність» не означає, що про це повинні знати нижчі церковні чини, як пресвітери чи миряни. Для цього і служить гідність «кардинала» яка надається навіть і главам східних Церков..
Це глибока рана, яку переживають Східні Католицькі Церкви, не впевнені в своїй легітимності. Замість ще більше укріпляти свою церковність через своє реальне сопричастя з Римським Єпископом, вони впродовж століть втратили спокій – частину ідентичності і почали думати, а навіть і вірити, що свою церковність вони завдячують Римському Престолові, тим самим заперечуючи не тільки свою історію, але й буття як помісні-автокефальні Церкви, які народилися до поділу Церкви на конфесії.
Термін «Церкви-Сестри» не може відноситися до взаємин Римської Церкви і УГКЦ. Правильно (хоч ніяк не на користь Київської церковної думки) вважають як православні так і римо-католики, що УГКЦ, це ніяк не «католицьке православ’я», як писав митр. Андрей, а римо-католицизм у православних шатах. Щоби УГКЦ, наприклад, могла претендувати бути Церквою-Сестрою, то для цього повинна бути помісною, мати своє опрацьоване помісне право, своє богослов’я, главу із синодом, які будуть говорити і писати правду про свою історію, очистять рани свого серця, зрозуміють трагедію свого буття і на таких основах виховають свій нарід. Але цього не станеться в нашому поколінні, бо греко-католики заслабі, а ніхто їх так не любить, щоб це зробити замість них.
Так як вона це неодноразова зробила в XX столітті, Велика Церква Риму, яка має від Господа мандат першою служити єдності всіх Церков, далі має йти дорогою навернення за свої гріхи проти інших християн. Це значить не тільки обговорювати ці питання на теоретично-богословських форумах, але виносити конкретні висновки юрисдикційно-еклезіологічно-канонічного характеру. (Про деякі з них, як скасування Римської Курії і творення при Папі Римському Постійного Синоду, говорили окремі світлі ієрархи на ІІ Ватиканському Соборі, зокрема митрополит Максим Германюк).
Про те, що УГКЦ є частиною Римо-католицької чи Католицької Церкви говорить не лише єпископ Мар’ян Бучек, але можна це саме чути, але по іншому, від глави УГКЦ Любомира. Наприклад, в офіційному діалозі між Римо-католицькою і Православними Церквами беруть участь три східні католицькі ієрархи, які є членами римо-католицької делегації і цей свій статус не можуть змінити в теперішніх обставинах.
Так само про УГКЦ думають і римські як і московські богослови. Наприклад читаємо на офіційному веб-сайті Української Православної Церкви Московського Патріярхату [http://www.orthodox.org.ua/uk/node/2457 (прочитано 25 грудня 2007 р.)] відповідь на запитання до архимангдрита Олександра (Драбинки).

Чи можна вважати канонічними хіротонії уніатських ієрархів, котрі отримали приємство від анафематствуваних у 1596 році ієрархів відступників?
Якщо вони дійсні, то треба визнавати й Філарета з УПЦ КП, Мефодія з УАПЦ, тому що ці церковні структури, як на мене, канонічному Православ'ю завдали набагато менше шкоди ніж у свій час та й тепер УГКЦ.
Друге запитання. В деяких буковинських монастирях перехрещують дітей, котрі були охрещені не лише кліриками УПЦ КП та УПЦ, але й священиками греко-католицької церкви. Чи відповідає це загальноприйнятій канонічній практиці Повноти Православної Церкви.


Архім. Олександр: Ми вважаємо хіротонії уніатських ієрархів настільки ж канонічними, наскільки канонічною є Римо-Католицька Церква, до складу якої входить УГКЦ. Більш детально Ви можете отримати відповідь на Ваші запитання у моїй брошурі «Чому розкольницькі угруповання в Україні називаються неканонічними».
Відносно перехрещування дітей існує загальноприйнята практика визнавати хрещення у Католицькій та Греко-Католицькій Церквах, приймаючи хрещених там людей до православ'я через Таїнство Миропомазання.

Коли греко-католицькі богослови, а за ними ієрархи і журналісти почнуть називати УГКЦ, Православною в сопричасті з Римською, це буде початок (хоч важкий) привернення до витоків соборности і своєправности. Таке іменування буде згідне із тим, що постановили соборно і своєправно Берестейські єпископи від імені Київської Церкви 1594 року у Сокалі і 1595 року в Бересті і що згодом було знехтуване або й зовсім перекручено посттридентійською Церквою Риму.
Важко, з одного боку, бути прохачем в Римо-католицькій Церкві, (наприклад, щоб фінансувати свою безгосподарність, бо що то за гонорова церковна громада, яка не може десятину дати на себе), а з другої сторони, вимагати від них не втручатися у внутрішні справи УГКЦ.
Потрібно повертатися, як це зробив патріарх Любомир, до поняття Київської Церкви, як самодостатньої у благодаті Церкви, яка спасала своїх вірних у всі часи, не залежно від її внутрішнього розподілу чи підпорядкування Константинополеві, Римові чи Москві. Це він (патріярх Любомир) написав в пророчому посланні «Один Божий народ у краї на Київських горах» 13 квітня 2004 року. [Дивись веб-сайт УГКЦ: http://www.ugcc.org.ua/ukr/documents/appeal2004/sobor/ (переглянутий 25 грудня 2007 р.)] Тут патріярх Любомир виявився гідним послідовником еклезіологічної візії як митр. Андрея так і митр. Петра Могили.
Діалог – це один із видів існування Церкви, і якщо ми є Церквою яка сама себе шанує то будемо діалогу вати з усіма.
Коли пишу про діалог, не думаю про те, що називається «ad limina apostolorum» – до порогів апостолів, який візит у випадку УГКЦ просто не повинен відбуватися в такій формі якій він нині передбачається, як звіт із діяльності за попередній період часу. Щодо єпископів офіційного подвійного підпорядкування якими є єпископи УГКЦ, що поза Україною, і які прямо підлягають Римській юрисдикції, важко від них вимагати не звітувати перед своїми прямими зверхниками, якими не є власні «обрядові» ієрархи (Патріярх чи Синод), а Папа Римський, який діє через свої управління. Щодо єпископів матірної території Церкви, то вони можуть їхати як делегація до Риму, але не для звіту, а для налагодження контаків і обміну корисних обопільних інформацій між двома великими Церквами – Римською і Київською. Але це зможе лише тоді статися, коли єпископи будуть переконані в своїй Київській ідентичності.
До Риму на зустріч із Римським Архієреєм мають їхати всі єпископи, але це має бути так само правда щодо візиту до інших моральних і християнських авторитетів світу, як на Заході так і на Сході. Для нас – це Царгород, Москва, Єрусалим, Бейрут, ітд хоч як це нам не подобається і виглядає блюзнірським.
Щодо східних єпископів прямого римо-католицького підпорядкування, то питання вкрай важке. Чому Римський Архієрей, який має безмежне християнське довір’я до патріархів Східних Католицьких Церков юрисдикційно вносить двоподіл внутрі тих же Церков поміж ієрархами т. званих територій і діаспори? Чому в Римського єпископа більше довір’я щодо проводу вірних Східних Церков розсіяних по світах до ватиканських урядників ніж до патріархів тих Східних Церков?
Покищо багато питань залишаються без відповідей для того, щоб нам в покорі працювати для досягнення волі Божої в Церкві.
Догори
Показувати:   
       Форум ІЦП Основна сторінка форуму -> Питання каноністові Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете витирати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі


Powered by phpBB 2.0.21 © 2001, 2002 phpBB Group
Ukrainian translation