Інститут Церковного Права

Головна Статті та Публікації Засідання митрополичої комісії з убрання та відзнак священнослужителів
18.10.2007
ІЦП
Головна
Новини
Статті та Публікації
Видання Інституту
Проекти Інституту
Про ІЦП
Конгрес Богословів УГКЦ
УБНТ
Законодавство
Собори
Синод
Збірки законів
Послання і листи
Літургійне Право
Окружні послання Римських Архиєреїв
Розділи сайту
Бібліотека
Питання каноністові
Світова Періодика
WEB-ресурси
Архів
Документи
Пошук
Електронний каталог ІЦП
Дипломні роботи
Судочинство
Авторизація





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
 
 
Дорогі колеги!!!
Інститут Церковного Права ім. свщмч. Андрія Іщака

Запрошує на семінар каноністів

Тема: Організація душпастирства згідно рішень синодів Києво-Галицької Митрополії в роках 1596-1991.

Доповідач: о. д-р Роман Шафран

Четвер, 25 жовтня 2007 р. о 15 год. музей Йосифа Сліпого

 
 


Засідання митрополичої комісії з убрання та відзнак священнослужителів
Написав митр. прот. д-р Михайло Димид   
16.06.2006

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА



Митрополича комісія з убрання та відзнак священнослужителів
Перша зустріч

15.01.2002

Присутні:

Блаженніший патріарх Любомир, о. Димид Михайло, о. Ящук Мирон, о. Смук Богдан

Відсутні:

о. Говгера Василь, о. Каськів Олег

 

Блаженніший патріарх Любомир з’ясував тематику:

Перше питання: В Києво-Галицькій митрополії є різні способи одягання і обличання, різні погляди на це. Одні комбінують, другі дивляться на православних. Синод єпископів митрополії хотів запровадити спільну політику: на підставі історії, пам’яті, здорового розуму виробити критерії, беручи під увагу нинішню ситуацію.

Друга справа: Потрібно виробити систему відзначень. Вона в РПЦ є, а в УГКЦ примітивна. Ця система має охоплювати: коли, де і що вживати, при яких умовах, для митрополії і поза нею, тощо.

Витворилася галицька (греко-католицька) традиція – щодо форми фелонів, щодо ковпака.

Пам’ять, історія: старші священики оо. Чава і Шміль при Службі Божій вживали ковпаки як владики мітру.

Чи є якісь документи подивитися?

Якщо щось рішати, то солідно обгрунтовувати: причину, традиції, документи.

Наша ціль – завести певне однообраззя. Аргумент: розрізнятися, чи не розрізнятися? Як ми хочемо? Але конечно мати свій звичай.

Певний елемент – усучаснення.

Шнурок  колись був, тепер є клерджіман, навіть вишиваний.

Як до єпископа приходити, чи до міської ради, чи до пресвітерської ради?

Що одягати, коли їдемо автами, транспортом? Параман небезпечний в трамваї!

 Що для священиків, єпископів, дияконів?

 Як одягатися при паралітургічних ситуаціях: молебень, акафіст, і т. д.?

 Вибрати принцип: наслідування православних чи своя окремішність?

Ми керувалися такими засадами.

 

о. Богдан Смук

Типікон св. Сави зобов’язує цілу Східну Церкву не конечно брати московьку традицію.

Блаженніший Мирослав відрікся від клобука.

Те, що не зі Сходу, не буде прийняте на Сході.

В час переслідування носити бороду було одчайдушним.

Треба враховувати, що ми є цілістю.

Ми маємо мандат на Схід, і треба це враховувати.

Потрібно зробити інвентаризацію всіх способів вбирання і відзначень.

Мітра Андрея Шептицького.

Хрести крилошанів.

 

о.Михайло Димид:

Потрібно подивитися на Берестейських і після Берестейських Отців

Звернення Блаженнішого до народу, щоб надсилали документальні нариси

У Благовіснику ... є інструкція Блаженнішого патріарха Йосифа

Однообразність у ношенні священичого одягу під час відправ і після них, а також у наданні відзначень

 

 

 

Протокол № 1

15.01.2002, м.Львів,  

Митрополичі Палати

 

Присутні:

Блаженніший патріарх Любомир, о. Смук Богдан, о. Димид Михайло.

Відсутні:

о. Говгера Василь, о. Каськів Олег.

 

Порядок денний

I. Про деякі особливості визначення одягання і обличання єпископів і священиків УГКЦ.

II. Про деякі елементи системи відзначень в УГКЦ.

 

I. Блаженніший патріарх Любомир з’ясував тематику обговорюваних питань:

 

Перше питання: В Києво-Галицькій митрополії є різні способи одягання і обличання, різні погляди на це. Одні комбінують, другі дивляться на православних. Синод єпископів митрополії хотів запровадити спільну політику: на підставі історії, пам’яті, здорового розуму виробити критерії, беручи під увагу нинішню ситуацію.

 

Друге питання: Потрібно виробити систему відзначень. Вона в РПЦ є, а в УГКЦ поки-що знаходиться на примітивному рівні. Ця система має охоплювати: коли, де і що вживати, при яких умовах і обставинах, зокрема, для митрополії і поза нею, тощо.

 

При цьому треба враховувати, такі особливості:

Існує галицька (греко-католицька) традиція – щодо форми фелонів, щодо ковпака.

Пам’ять, історію: старші священики оо. Чавс і Шуль при Службі Божій вживали ковпаки, як владики мітру.

Що говориться про форму в старих документах?

При обгрунтуванні пояснювати чим ми керувалися (причини, традиції, документи).

Наша ціль – завести певну однорідність.

Потрібний елемент осучаснення.

Шлуфок був колись, тепер є клерджіман, навіть вишиваний.

В якому убранні приходити до єпископа, до міської влади, на пресвітерську раду чи в інші місця.

Який одяг носити в транспорті? Наприклад, параман небезпечний в трамваї!

 Яким повинен бути одяг для священиків, єпископів, дияконів?

 Як облачатися при паралітургічних ситуаціях: молебень, акафіст, і т. д.?

 Вибрати принцип і послідовно його дотримуватися: наслідування православних чи своя окремішність?

 

о. Богдан Смук сказав:

 

Типікон св. Сави зобов’язує цілу Східну Церкву. Не конче брати московську традицію.

Блаженніший патріарх Мирослав відрікся від клобука.

Те, що не зі Сходу, не буде прийняте на Сході.

В час переслідування носити бороду було одчайдушним вчинком.

Треба враховувати, що ми є цілістю і маємо мандат на Схід.

 

Прозвучали ще думки, що:

 

Потрібно зробити інвентаризацію всіх способів облачень, вбирання і відзначень.

Мітра Андрея Шептицького, щойно повернута Церкві, може служити прикладом.

Хрести з прикрасами, які носили львівські крилошани перед ІІ Світовою війною, були багаті і скромні водночас.

 

о. Михайло Димид додав:

 

Потрібно подивитися на Берестейських і після Берестейських Отців, зокрема на час митрополитів Йосифа Велямина (Рутського) і Петра (Могилу), а також подивитися на напрям вказаний нам великими митрополитами ХХ століття.

Побажаним є звернення Блаженнішого до народу, щоб надсилали документальні пам’ятки – писані і фотографічні. Це теж потрібно, щоб надати всім єпархіям можливість висловитися, і спільно визначити джерела і мету. В процесі пошуку можна також працювати спільно з моделєрами.

Однообразність у ношенні священичого одягу під час відправ і після них, а також у наданні відзначень потрібна.

Основною метою такої реформи є, щоб ми не звертали так основної уваги на себе і відмінності наші, як могли сповнювати свою місію євангелізації цілого нашого народу.

 

 

II. о. Михайло Димид повідомив:

 

У Благовіснику патріарха Києво-галицького і всієї Руси, том ХІІІ-XV, Кастельґандольфо 1977-79, С. 95-97, є Правельник Блаженнішого патріарха Йосифа, який унормовує “Патріарші відзначення для духовенства”.

В Уставах капітули Церкви митрополичої львовської // Додаток до чинностей і рішень руського провінціального собора в Галичині отбувшогося в Львові в р. 1891, Львів 1897, С. 404-443 є вказано про галицький (відмінний від інших) спосіб вбиратися “прелатів і крилошан”.

В отця доктора Юрія Федоріва, Обряди Української Церкви, Рим-Торонто 1970, С. 101-132 є розділ п.з. “Священні одежі”.

 

        Вирішили продовжити розгляд питань на наступному засіданні, яке провести у квітні.

 

 

Протокол № 2

 

м. Львів, 1.03.2002,

Митрополичі Палати

 

Присутні:

Блаженніший патріарх Любомир, о. Димид Михайло, о. Смук Богдан, о. Каськів Олег, о. Говгера Василь.

 

Порядок денний

Про принципи, якими слід керуватися для вироблення системи відзначень та порядку одягання і обличання, про відповідні методи дослідження і роботи Комісії.

 

 

Блаженніший патріарх Любомир окреслив коло обговорюваних питань:

Потрібно випрацювати метод, за яким будемо працювати.

Треба теж продовжити дискусію щодо принципів, якими маємо керуватися, і на підставі цих принципів кожен міг би щось дослідити, щоб наступного разу принести заключення.

 

Послідовно розгорнулася дискусія учасників засідання:

 

о. Каськів О.:

Який має бути підхід до справи? Нам не потрібно замикатися на чисто галицькому баченні чи замикатися на Схід, а треба прагнути до екуменічної відкритості.

Треба визначити джерело відзначень

Є ще «Книга священослужителя»

Згідно зі ст. 47, 48 є різні джерела

Нагородження нагрудним хрестом для відрізнення від дияконів

Червоні ґудзики недоречні: це історія, і не треба вертатися до цього

 

о. Говгера В.:

Згідний, що слід дати глибоку і грунтовну основу. Це велика і довга праця. Грецька Церква має свою історію, РПЦ теж має свою історію. Треба зрозуміти, що ми вихідці із Греції, це треба вперше дослідити. РПЦ дуже з нами споріднена. Треба побачити, що увійшло від Греції, а що ні, і спроектувати на Західну Церкву. Потрібно подивитися на себе! Як подивитися – це найважче. Тут вже має бути справа нинішнього часу, а теж воля Блаженнішого як Глави Церкви.

Надання Хреста ієреям – це чисто російська практика.

Для дослідження слід використати потенціал ЛБА, семінарій.

 

о. Смук Б.:

Вся духовість Східної Церкви перебазувалася на нашу Київську Церкву, дальше є напівпустиня у духовному плані. Коли дивитися на викривлення наших братів росіян, то ми нічого не візьмемо з того «полуюртного фелону» чи тому подібного. Щодо наших ініціаторів латинщини, повинні ми цього уникати, бо це є гібридним і неприродним.

Єпископ Василь Сапеляк пише в книзі про Собор, що коли бачили когорту наших єпископів, то питали, з якої це Церкви. Це, за спостереженнями інших, означало критику зовнішнього убрання.

Св. Василій, Йоан Золотоустий, Григорій дивляться на нас. Ніщо нове не привабить нікого – є Дух Церкви, і треба тим жити. Треба чекати теж на дозрівання народу.

 

Блаженніший:

Ми усвідомлюємо собі складність і цікавість. Слід підкреслити такі елементи:

Історія служебника і відправ. На поч. ХХ ст. владики вирішили опрацювати книги, але насамперед домовилися, що коли не згодяться, то звернуться до Римського Апостольського Престолу.

Отець Рас, член цієї комісії, подав о. Турконякові принципи праці.

Схід – це не просто, як сказав о. Смук. Яким бачать люди єпископа на Сході і Заході? Крім пюски і Хреста нема на Службі Божій різниці між священиком і єпископом. В нас вітають при дверях, проводять, моляться перед іконостасом, вбирають, тощо. Є такі, котрі перед народом убрані пишно і т. д. Так що, мусимо взяти до уваги Східний Дух, мати певне зрозуміня урядів і функцій, які пробиваються через одяг.

Щодо Грецької Церкви, то ми вже вийшли з Візантії. В них пробивається традиційність і несерйозність. Одяг дуже зв’язаний із культурою країни., бо одяг може підкреслювати і некультурність. Щодо нагрудного хреста, то треба дослідити – це мало, можливо, військове походження. Треба старатися максимально оправдати наші пропозиції: не конечно історично, можна й практично.

Ще один елемент треба підкреслити – як священик повинен максимально наблизитися до людей? Сталося так, що не завжди їх впізнавали.

В 70-х роках відчувалося, що РПЦ позаду, і вони запросили 8-10 ігуменів з Афону відвідати Росію. Один, ігумен сербський, написав спомини, що у Львові їх зустрічають молоді попови, обголені, в коротких рукавах; в ресторані один привітав – і було здивування, що це священик. Хтось сказав, що це бувші уніати. Це означало, що хоч обголений, та не культурний. Може, отже, треба описувати елементи, на які потрібно звертати увагу.

 

о. Говгера В.:

Все, що мала би прийняти Церква, має мати рацію, і багато рацій. Щодо нагрудних хрестів: так, це гарна річ, але до 1946 р. не носили; це в моїй пам’яті асоціювалося з Москвою та іншим духом. Так само щодо клобуків: це Никон впровадив, а описав Павло Алепський. Мусить бути досліджено, чому воно впроваджується, чому потрібне нам!?... Потрібно виробити відповідні пункти, на які слід звертати увагу при виборі одного чи другого.

 

Блаженніший:

Треба докорінно прослідити кожний звичай.

Мати повне оправдання для будь-якої пропозиції. Не ким ми були, ким ми є – а до чого ми покликані? Чи хочемо свою особливість підчеркнути?

Як ми себе бачимо і до чого себе почуваємо покликаними?

 

о. Смук Б.:

Господь Бог продиктував Мойсеєві усі подробиці внутрішнього і зовнішнього богопочитання. Ісус Христос нічого не продиктував, а зіслав Духа, але Апостоли це втілювали. Якщо хтось не зробив належно, то була санкція. Коли немає Божого страху в священика, то лихо, неможливо з ним говорити – це пусте. Слід дотримуватися не тільки Божого Слова, як занотовано на письмі, а й порядку в обрядах і літургіях.

 

Блаженніший:

Одна з форм латинізації, яку ми переживаємо, то легковаження літургічними рубриками. Щоби ми прийняли добре рішення, треба його приймати з пієтизмом і духовною настановою, що це має богословський, історичний і душпастирський смисл.

 

о. Каськів О.:

Може, є сенс збирати паралельну групу, яка б обговорювала літургічну поведінку. Нормативним для літургічної практики є престол (катедра) Верховного Архиєпископа.

 

Ухвалили:

Продовжити розгляд обговорюваних питань на наступному засіданні, яке провести 16.07.2002; 10.30 год.

 

До вияснення:

Чи є знимки, описи, як виглядали колись священики (старші)? Може, сконтактуватися з науковцями, щоб вони порадили, де шукати?

о. Богун, п. Паславський, п. Гайковський

Завдання для студентів

оо. Даців Любомир, Калаґер Сергій, Берже, Прах Богдан

Зразки крою підрясників (Інститут історії Церкви)

Відповісти, за якими принципами оцінювати матеріал.

 

 

Протокол № 3

 

м. Львів, 16.07.2002,

Митрополичі Палати

 

Присутні:

Блаженніший патріарх Любомир, о. Смук Богдан, о. Каськів Олег,   о. Говгера Василь, о. Димид Михайло.

 

Порядок денний

Про принципи, якими слід керуватися для вироблення системи відзначень та порядку одягання і обличання (продовження з попереднього засідання).

* * *

 

Блаженніший патріарх Любомир відкрив засідання і запросив учасників до продовження попередньої дискусії.

 

 

Дискусія учасників засідання:

 

о. Каськів О.:

У віднайденому журналі «Нива» за 1912 р. є стаття, де п. Широць-кий описав, “як вбиралося духовенство”. Як відзначалося, це було звичайне гарне убрання.

 

о. Димид М.:

Варто згадати, як вбиралися через одне століття після Берестейської Унії.

 

Блаженніший:

Щодо принципів, якими маємо керуватися у визначенні форми одягу. Чи одяг повинен відрізняти одного від других, як внутрі Церкви, так і зовні? Як поступово це розрізнення мало би відбуватися? Отже, історію вивчаємо задля майбутнього?

Отець Масляник – колишній монах у Жировицях, білорус, що жив у Римі – говорив, чи ми хочемо дуже чітке розрізнення, чи менш визначене. В любім випадку, якесь розрізнення потрібне. У Латинській Церкві це просто пояс, пюска калинова, пюска багряна. У РПЦ щонайменше 12 відтінків для єпископів. Колись у Латинській Церкві було дуже дріб’язкове розрізнення.

Чи повинен душпастир, священик сильно відрізнятися від мирянина? ІІ Ватиканський Собор каже, що немає наставлення щодо того, що Церква зближається до народу.

Ще слід би розрізняти час і місце для носіння одягу: літургічний, нелітургічний, на вулиці, тощо. Ми живемо у досить спрощеному світі, і люди не дивувалися б, якби священики ходили в підряснику, але це не практично.

 

Далі обговорювалися різні сучасні приклади носіння священичого одягу та відзнак. Також йшлося про те, що було б добре встановити чемностиві правила:

коли священик приходить до єпископа;

коли він виступає у громадському житті;

коли відбувається торжественне зібрання і т. п.

Виникає теж питання, як буде в інших країнах, чи мають бути такі ж правила? Чи теж дотримуватись їх у Східній Україні?

Далі: як бути дома, з родиною? як приймати парафіян у години праці? коли треба носити хрест? Загалом, це має бути такий кодекс товариської поведінки!

Інші питання: як повинен одягатися священик, коли він присутній на Літургії, на похоронах, на благословленні? коли носити рясу? чи можливо правити без підрясника? чи повинен священик служити або виступати в капцях? чи треба вживати світлі черевики?

 

о. Говгера В.:

У 1739 р. під час візитації наголошувалось, що рясу треба носити темного кольору. Що стосується взуття, то треба радше наголошувати не на вигляді його (мешти, півчеревики), а на кольорі.

Тут ще варто зачепити проблему шкарпеток.

 

Блаженніший:

Загалом, зовнішність священика не має бути якоюсь перешкодою, причиною здивування серед народу – простота повинна бути правилом.

 

о. Смук Б.:

Наголосив, що у Мойсея написано, що не можна стояти при престолі, перед людьми, щоби було видно твою голизну.

 

о. Каськів О.:

Запропонував питання про нелітургічне вбрання священика розглянути на наступному засіданні.

 

о. Смук Б.:

Колись була монолітність, не було антагонізму між Обрядами. Це було, як матка серед бджіл, а зараз як заскрегочать зубами... Як шукати середини, хоч її не хочеться?

А у щоденному житті необхідна простота.

 

Ухвалили:

надалі шукати матеріали, давати коментар і виробляти відповідні пропозиції, з’ясовуючи причини, що не є добре зараз, хоч було добрим колись;

вияснити про можливу допомогу від церкви св. Михаїла (хтось з монахів Студитів досліджував убрання);

задіювали людей, котрі обізнані з цими питаннями;

шукати відповідну літературу;

через місяць подавати думки до о. М. Димида;

продовжити розгляд на наступному засіданні, яке провести ...

 

 

Протокол № 4

 

м.Львів, 3.05.2003

Митрополичі Палати

 

Присутні:

Блаженніший патріарх Любомир, о. Іннокентій, о. Каськів Олег,

о. Говгера Василь, о. Димид Михайло.

Порядок денний Про вироблення системи відзначень та порядку одягання і

обличання (продовження з попередніх засідань).

* * *

Блаженніший патріарх Любомир відкрив засідання і запросив учасників до дискусії, попередньо представивши книгу «Естетика пресвітера».


 

Дискусія учасників засідання

Після вступних пропозицій о. Каськіва Олега і о. Стесенка Сергія слово взяв о. Василь Говгера.

 

о. Говгера В.:

Чи священики вправі або ж ні носити нагрудний хрест? Пригадаймо, чому й для чого надавав хрести Патріарх Йосиф Сліпий? Чи вносив тим щось нове?

 

Блаженніший:

Те, про що говорить о. Василь, нехай буде принципом. Кожний припис, який ми пропонуємо, мусить мати вичерпну аргументацію, але не бути авторитарним.

 

о. Каськів О.:

Львівський Собор 1891 р.: хрест із цісарською короною. На знимках видно, що декани мають хрести. Патріарх Йосиф всюди теж говорить про хрести. Зараз в жодній єпархії немає священиків, котрі б не були нагороджені хрестом. Наприклад, у Самбірсько-

Дрогобицькій єпархії всі отримують хрести при свяченні. У всіх єпархіях також носять хрести.

Теж висловились думки, що це походить з російської практики, що це має в перспективі сприяти єдності Церков (УАПЦ та УПЦ КП), що більшість священиків носить хрест, а подекуди стовідсотково носять.

 

Блаженніший:

В РПЦ хрест був нагородою за доброчинність, потім цар вирішив усім надавати хрести. Якщо це правдиве, то традиція РПЦ не є старанною. Ми повинні застановитися над нашою рідною традицією. В ЖМП описується подорож дияк. Аленського, де сказано, що в Києві були обстрижені, вміли писати, ... Святослав Гординський говорив, що була проблема підрясників, і вони з Петром Холодним робили досліди, як київські монахи вбиралися. Аленський розповідав, як дійшло до внесення камілавки з поміткою. В Києві було інакше.

Архиєпископ при поставлені протопресвітера каже «набедреник і хрест».

Парох в Завалові має латинський хрест - підвішений, червоно обшита пелеринка і ґудзики, - бо був нагороджений папою. Священик Петрів просив дозволу носити оздоблений хрест, щоби могти виступати у київському православному світі. Ми мусимо цю проблему дослідити і думати про майбутнє. По можливості, треба дослідити, звідки в нас узявся хрест (крім Львівського Собору 1891р.) та патріарші відзначення. Не можна брати прикладу із архимандритів, бо вони одержують «майже свячення» - хіротонію. За старим звичаєм архимандрит був доживотним, бо одержував свячення - це малий єпископ для монастиря. Треба дивитись на світське духовенство у нашому випадку, бо київська традиція не та ж сама, що московська. Але нам треба говорити про одяг: «шнурок» носили старі священики. Слід описати типовий одяг священика. Наприклад, підрясник приписувати чи ні? Пропозиції мають бути практичними, на всякий випадок. Треба регламентувати, коли кожна з трьох можливостей правильна: сорочка, підрясник і ряса. А ще, яким має бути покриття голови?

 

о. Говгера В.:

Щодо сорочки, то вона вже всюди прийнята.

 

Блаженніший:

Можна встановити принцип, що в УГКЦ священик повинен бути

вдягнений так, щоб усі люди могли вирізнити, що це - священик. До

речі, на Заході вийшли із філософією, що священик не повинен

вирізнятися.

 

о. Іннокентій:

Знайшлися документи Патріарха Иосифа Сліпого.

В ЛАВ є про несення хреста.

Поза Церквою не належить носити рясу і підрясники.

Єдине покриття голови - це «ковпак», якого, напевно, "видумав"

Йосафат Гординський. Перед тим ходили в капелюсі.

 

Блаженніший:

соіЬассЬо - смушкова шапка.

Це питомо уніатське покриття, на відміну від РПЦ.

Отці Чавс і Шуль, коли були висвячені, то при всіх відправах носили

мітру.

[Взагалі, треба дослідити: чому покривається голову?]

 
Назад
Інститут церковного права © 2005-2006 icl.org.ua
© ІCL, 2005-2006. Контакт: