Інститут Церковного Права

Головна Статті та Публікації Пресвята Євхаристія в кодифікації Кодексу Канонів Східних Церков та партикулярного права УГКЦ
13.10.2007
ІЦП
Головна
Новини
Статті та Публікації
Видання Інституту
Проекти Інституту
Про ІЦП
Конгрес Богословів УГКЦ
УБНТ
Законодавство
Собори
Синод
Збірки законів
Послання і листи
Літургійне Право
Окружні послання Римських Архиєреїв
Розділи сайту
Бібліотека
Питання каноністові
Світова Періодика
WEB-ресурси
Архів
Документи
Пошук
Електронний каталог ІЦП
Дипломні роботи
Судочинство
Авторизація





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
 
 
Дорогі колеги!!!
Інститут Церковного Права ім. свщмч. Андрія Іщака

Запрошує на семінар каноністів

Тема: Організація душпастирства згідно рішень синодів Києво-Галицької Митрополії в роках 1596-1991.

Доповідач: о. д-р Роман Шафран

Четвер, 25 жовтня 2007 р. о 15 год. музей Йосифа Сліпого

 
 


Пресвята Євхаристія в кодифікації Кодексу Канонів Східних Церков та партикулярного права УГКЦ
Написав о. Євген Попович   
14.09.2007

Пресвята Євхаристія в кодифікації Кодексу Канонів Східних Церков та партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви
 
 
І. Натура тайни
    Дефініція тайни Пресвятої Євхаристії має характер доґматично-літургійний. В дефініції тайни підкреслюється присутність священика, який діє в особі Ісуса Христа, а також дію Святого Духа (епіклеза). В Євхаристії продовжується жертва Ісуса Христа, та сама, що мала місце на останній вечері, у ній теж згадується і здійснюється ця Христова жертва.
 
II. Служитель Євхаристії
    1.    Служителем тайни Євхаристії є єпископ і священик1. Разом із єпископом та священиком співслужить диякон, відповідно до приписів літургійних книг, і тим самим бере він тіснішу участь у служінні Євхаристії2.
    2.    У підготовці до служіння Пресвятої Євхаристії як: молитви перед відправою, виготовлення євхаристійного хліба, євхаристійний піст, літургійні ризи, час і місце відправи - ці, та інші питання, регулюють приписи партикулярного права3.
    У приписах партикулярного права читаємо, що відносно виготов¬лення євхаристійного хліба, проказування молитов священиком перед звершенням Божественної Літургії, дотримування євхаристійного посту, визначення часу і місця богослужіння, інформацію щодо літургійних риз тощо, потрібно дотримуватися літургійний приписів, які встановлює Синод Єпископів4. У приписах єпархіяльного права мовиться, що інтегральною складовою частиною Літургії є її підготовча частина, що починається з молитов перед іконостасом. Тільки абсолютна неможливість прочитати їх повністю, може звільнити служителя від цього обов'язку. Завжди однак, священик має обов'язок проказати пе¬ред іконостасом молитву «Господи, простягни руку Твою» та увійшовши в святилище, проказати псалом «Увійду в дім Твій», поцілувати книгу євангелія і св. Трапезу, та щойно, відтак, одягатися в літургійні ризи, не забуваючи при тому проказати приписані молитви5.
    3.    Вживання риз іншого обряду допускається Канонічним правом, то ж уникаючи здивування вірних, можна в служінні Служби Божої вживати риз і жертовного хліба іншої Церкви свого права, якщо немає літургійних риз і хліба власної Церкви свого права6.
    4.    Служіння Євхаристії й тяжкий гріх. Той, хто почувається до тяжкого гріха, хай не служить Служби Божої, і хай не приймає причастя, хіба що існує поважна причина і не має нагоди прийняти тайну покаяння. У такому випадку він зобов'язаний вчинити акт досконалого жалю з наміром приступити якнайскоріше до тайни покаяння7. Неспроможність відбути тайну покаяння може бути фізичної або моральної натури. Фізична неспроможність, це брак доступу до іншого священика і не служіння Служби Божої (неділя, свято), яке викликало б у вірних велике згіршення. Моральна неспроможність, це брак компетентного священика, наприклад: натуральний стид перед молодшим священиком та небезпека його згіршення.
    5.    Симуляція відправи Служби Божої. Той, хто симулює відправу Служби Божої повинен бути покараний карою великої екскомуніки8. Приклади симуляцій: особа без ієрейських свячень (напр. диякон або нижчий клірик), брак матерії необхідної до відправи Служби Божої (хліб, вино), пропущення євхаристійного канону або його частини.
    6.    Допущення чужого священика до співслужіння Євхаристії. Чужого священика не слід допускати до відправи Служби Божої, хіба що він пред'явить рекомендаційного листа свого Ієрарха, або самому настоятелеві церкви відомо про його чесність9. Єпархіяльний Єпископ може у тій справі видати відповідні регуляції, напр. звичайним документом, який посвідчує вірогідність та тотожність священика, т.зв. Целебрет, або посвідчення священика з датою важности.
 
III. Співслужіння Євхаристії
    1.    Стосовно відправи Служби Божої, чи слід її служити поодинці, чи у співслужінню, треба мати на увазі добро вірних10.
    2.    Священики повинні служити Службу Божу разом з Єпископом або з іншими священиками, для підкреслення єдности тайни і єдности Церкви11.
    3.    Непорушним залишається право кожного священика до служіння Євхаристії поодинці, але ніколи в тому самому часі і в тому самому храмі, коли там відбувається співслужяння12.
    4.    Співслужіння Єпископів і священиків різних Церков свого права задля плекання єдности між Церквами може відбуватися за дозволом єпархіального Єпископа (тут і далі підкреслення наше, - Є.П.), з тим, що всі співслужителі дотримуються приписів літургійних першого служителя, не допускаючи ніякого літургійного синкретизму. Всі співслужителі зберігають літургійні ризи та відзнаки Церкви свого права до
якої належать13
    5. Католицьким священикам забороняється співслужити Божественну Літургію з некатолицькими священиками або служителями14. За порушення цього правила церковний законодавець передбачає відповідну кару. Хто порушує приписи права про участь у спільних священнодійствах, може бути відповідно покараний15.
 
IV. Служіння Служби Божої
    1.     Згідно з приписами партикулярного права, рекомендується щоденна відправа Служби Божої, особливо в неділі і приписані свята16. Партикулярне право пояснює цю норму в такий спосіб: «Священнослужителі зобов'язані служити Божественну Літургію в неділі й приписані свята: наполегливо рекомендується навіть щодення відправа»17.
    2.     Парох має часто правити Божественну літургію за народ довіреної йому парафії, а в дні, приписані партикулярним правом власної Церкви свого права зобов'язаний правити18. Партикулярне право УГКЦ пояснює цю норму так: парох має обов'язок служити Божествен¬ну літургію за вірних своєї парафії щонеділі і в дні обов'язкових свят19. Обов'язковими святами для вірних УГКЦ є, крім неділі, такі святочні дні: Різдво Христове, Богоявлення Господнє, Вознесіння господнє, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці і свято Верховних Апостолів Петра і Павла20. Варто тут згадати про ще один святочний день, інший для кожної парафії, тобто про храмовий праз-ник, в якому парохи також повинні приносити Безкровну Жертву за народ повірений їх душпастирській опіці.
    Відносно служіння Літургії за Божий народ, партикулярне право уточнює ще одну проблему, яка виникає, коли парох має під опікою більше як одну парафію, або дочерну церкву. В такій ситуації обов'язок служіння за вірних парафії обмежується до служіння одної Літургії за всіх вірних21. Коли парох не може виконати цього обов'язку, то тоді може доручити його виконання сотрудникові або іншому священикові22.
    Названі вище норми отримали також свою правову регуляцію в Перемисько-Варшавській Єпархії. У Зверненні Кир Йоана до духовенства з 1998 року нагадується про обов'язок служіння Служби Божої за парафію в неділі і свята23. Подібне читаємо в постановах Собору Перемисько-Варшавської Архієпархії, в «Принципах Літургійного життя» записано, що кожний парох (адміністратор) зобов'язаний служити кожної неділі та у приписані свята Службу Божу в наміренні своїх парафіян. Якщо парох обслуговує кілька парафій, за всіх служить лише одну Службу Божу24. З душпастирських причин та в надзвичайних ситуаціях, єпархіяльне право дозволяє відслужити Службу Божу за парафіян в одному з днів тижня25.
 
V. Роздавання Пресвятої Євхаристії (причастя)
    1.    Євхаристію подає вірним священик або диякон26.
    2.    Причастя в святилищі є зарезервоване для священиків та дияконів.
    3. Причастя поза Службою Божою недозволене, за винятком надзвичайних ситуацій (великі празники або інші торжества). В таких ситуаціях можна причащати вірних, але частинками освяченими на тій же Літургії.
 
VI.. Причастя вірних
    1.    Місцеві Ієрархи та парохи повинні подбати, щоб вірні були навчені про обов'язок причастя в небезпеці смерти, в Пасхальному часі та в часи встановлені традицією Церкви (Різдво Господнє, храмове свято)27.
    2.    Щоб причаститися Тайн Тіла і Крови Господньої треба бути скоріше охрещеним28.
    3.    Не слід допускати до Євхаристії того, хто поводить себе недостойно29.
    4.    Той, хто почувається до тяжкого гріха, хай не приймає Євхаристії30.
    5.    Кара малої екскомуніки позбавляє права приймати Пресвяту Євхаристію. Кара ця може заборонити вступу до церкви, коли в ній правиться Служба Божа31.
    6.    Покараного великою екскомунікою не слід допускати до участі в Божественній Літургії та будь яких інших прилюдних відправ32.
    7.    Пресвяту Євхаристію вірні мають приймати під час Служби Божої33.
    8.    Перед причастям вірні мають зберігати піст, згідно з нормою партикулярного права Церкви свого права. Партикулярне право наказує зберігати годинний піст перед причастям34. Вода і ліки перед святим причастям не порушують посту.
 
VII. Причастя дітей
    1. Сакраментальне впровадження в таїнство спасіння завершується прийняттям Євхаристії35. Тому Пресвята Євхаристія повинна уділятися після хрещення і миропомазання якнайскоріше згідно з приписами партикулярного права Церкви свого права. В партикулярному праві УГКЦ мовиться тільки, що Пресвяту Євхаристію слід уділяти якнайскоріше після прийняття хрещення і миропомазання36.
    2. Кодекс Канонів Східних Церков, у матерії причастя дітей, відсилає до партикулярного права37. Право УГКЦ наказує в тій, так делікатній матерії дотримуватися вказівок єпархіяльного Єпископа місця38. В Перемисько-Варшавській Архієпархії дотримуємося звичаю подавання причастя охрещеним, які вийшли з дитячого віку39.
 
VIII. Участь вірних в Службі Божій
    1.    В неділі і приписані свята вірні зобов'язані брати участь в Службі Божій, або у відслужені церковного правила, відповідно до приписів або законного звичаю власної Церкви свого права40.
    2.    Щоб вірні належно могли сповнити обов'язок, встановлено корисний час, починаючи від вечірні попереднього дня, до кінця неділі або приписаного свята41.
    3.    Вірні повинні у ті дні утримуватися від виконування тяжких робіт і занять, які перешкоджають віддавати Богові честь і переживати радість властиву Господньому дню42.
    4.    Приписаними святами, спільними для всіх Східних Церков, крім неділь, є дні Різдва Господнього, Богоявлення, Вознесіння, Успіння Святої Богородиці Марії і день Святих Апостолів Петра і Павла43. Церковне право не згадує Празника Пасхи Господньої, тому що Пасха все припадає в недільний день.
    5.    Партикулярне право УГКЦ до переліку обов'язкових святочних днів додає ще свято Благовіщення Пресвятої Богородиці44.
    6.    Крім цього, Синод Єпископів УГКЦ з 1997 року заохочує вірних до участі у богослужіннях під час традиційних свят церковного календаря, в першу чергу називає свята: Обрізання Господа куса Христа, Преображення Господнє і Воздвиження Чесного Хреста. Синод подає також норму, за якою в Свята Різдва Господнього обов'язковим щодо участі в Літургії є лише перший день Різдва45.
 
IX. Матерія і форма Євхаристії
    1.  Матерію Пресвятої Євхаристії окреслює канон 706 Кодексу Канонів Східних Церков, в якому читаємо, що до служіння цієї тайни слід уживати хліба чисто пшеничного, свіжо спеченого та натурального вина з виноградних грон46.
    2.    Церковний законодавець в каноні 707 Кодексу Канонів Східних Церков доповнює попереднє ствердження і додає, що стосовно виготовлення євхаристійного хліба повинні бути встановлені докладні приписи партикулярним правом кожної Церкви свого права47.
    3.    Партикулярне право в інтерпретації канону 707 § 1 відсилає до літургійних приписів, які встановлює Синод єпископів48. Точніше пояснення щодо євхаристійного хліба і вина знаходимо в постановах Перемиського Єпархіяльного Собору. В документі «Принципи Літургійного служіння» сказано, що слід завжди вживати справжніх просфор з витисненою печаткою. У питанні вживання євхаристійного вина мовиться, що належить вживати червоне вино49.
    4.    Форма тайни Пресвятої Євхаристії, це слова освячення з призиванням Святого Духа (епіклеза)50. Святіший Отець Іван Павло II дуже влучно нагадав про це в енцикліці присвяченій Пресвятій Євхаристії. Читаємо там зокрема, що:
    Wydarzenia paschalne i Eucharystia, kt?ra je uobecnia przez wieki, maj? niezmierzon? „pojemno??". Obejmuj? niejako ca?a histori?, ku kt?rej skierowana jest ?aska Odkupienia. To zdumienie winno zawsze od?ywa? w Ko?ciele zgromadzonym na sprawowaniu Eucharystii. W spos?b szczeg?lny jednak winno towarzyszy? szafarzowi Eucharystii. To on, dzi?ki w?adzy udzielonej mu w sakramencie ?wi?ce?, dokonuje przeistoczenia. To on wypowiada z moc? Chrystusowe s?owa z Wieczernika: „To jest Cia?o moje, kt?re za was b?dzie wydane... To jest Krew moja, kt?ra za was b?dzie wylana..." Kap?an wypowiada te s?owa, a raczej u?ycza swych ust i swojego g?osu Temu, kt?ry wypowiedzia? je w Wieczerniku, kt?ry chce, a?eby by?y wypowiadane z pokolenia na po¬kolenie przez wszystkich, kt?rzy w Ko?ciele uczestnicz? w spos?b s?u?ebny w Jego kap?a?stwie51.
 
X. Літургійні ризи
    Щодо способу вживання літургійних риз, церковний законодавець відсилає до партикулярного права кожної Церкви свого права, як і до літургійних приписів52.
 

XI. Час і місце служіння Євхаристії
    1.    Літургія може правитись у всі дні, за винятком тих, які виключаються згідно приписів літургійних книг53.
    2.    Єпархіяльний закон дещо пом'якшує цю норму та дозволяє служити Літургію в алітургійні дні, але тільки і виключно задля душпастирських потреб54.
    3.    Час і місце відправи встановлюють приписи партикулярного права кожної Церкви свого права55.
    4.    Католицький священик може служити Службу Божу на престолі будь якої католицької церкви56.
    5.    Для того, щоб священик міг правити Божественну Літургію в церкві некатоликів, потрібний дозвіл місцевого Ієрарха57. В документі Перемиського Єпархіяльного Собору з 2005 року, присвяченого екуменічній діяльності, говориться про можливість користування з храмів Греко-Католицької Церкви через священнослужителів Православної Церкви. Очевидно, на кожне таке священнодійство потрібна згода єпархіяльного єпископа58.
 
XII. Зберігання і культ Пресвятої Євхаристії
    1.    В церквах, де буває прилюдне богопочитання, та принаймні кілька разів у місяць відправляється Божественна Літургія, слід зберігати Пресвяту Євхаристію59.
    2.    Пресвяту Євхаристію зберігаємо особливо для хворих, як також для адорації60.
    3.    Зберігання Пресвятої Євхаристії підлягає наглядові і керівництву місцевого Ієрарха61.
    4.    Відносно культу Пресвятої Євхаристії та належного ставлення до неї, у випадку її профанації, церковним правом передбачені важкі покарання включно з великою екскомунікою, а у випадку священика з позбавленням духовного стану62.
    5. Про адорацію Пресвятої Євхаристії пише Папа Іван Павло II в енцикліці про Євхаристію:
    Kult, jakim jest otaczana Eucharystia poza Msz? ?wi?t?, ma nie¬ocenion? warto?? w ?yciu Ko?cio?a. Jest on ?ci?le zwi?zany ze sprawowaniem Ofiary Eucharystycznej. Obecno?? Chrystusa pod ?wi?tymi postaciami, kt?re s? zachowane po Mszy ?w. - obecno??, kt?ra trwa, dop?ki istniej? postacie chleba i wina - wywodzi si? ze sprawowania Ofiary i s?u?y Komunii sakramentalnej i duchowej. Jest wi?c zadaniem pasterzy Ko?cio?a, aby r?wnie? poprzez w?asne ?wiadectwo zach?cali do kultu eucharystycznego, do trwania na adoracji przed Chrystusem obecnym pod postaciami eucharystycznymi, szczeg?lnie podczas wystawienia Naj?wi?tszego Sakramentu63.
    6. Належному зберіганню Пресвятої Євхаристії для хворих і для адорації багато уваги присвятив Замойський провінційний Синод з 1720 року.
    Poniewa? zewn?trzna schludno??, opr?cz oczywi?cie pobo?no?ci, jest wyrazem wewn?trznego stanu ducha, synod poleci? wszystkim kap?anom celebruj?cym Msze ?wi?te, aby u?ywali czystych, cho? skromnych szat, a ponadto, aby Naj?wi?tszy Sakrament przechowywali w puszkach srebrnych lub przynajmniej cynowych, umieszczonych w tabernakulum godnie ozdobionym, zamkni?tym i tak ulokowanym, aby przyst?p do niego nie by? ?atwy. Ci za?, co nie dostosuj? si? do tego przepisu albo w inny spos?b oka?? brak uszanowania dla tego sakramentu, powinni by? surowo ukarani przez biskupa ordynariusza64.
 
XIII. Богослужбові намірення
    1.    Священикам можна приймати пожертви, що їх вірні, згідно з визнаним звичаєм Церкви, офірують за відправу Божественної Літургії у їхніх наміреннях65.
    2.    Якщо на це дозволяє законний звичай, можна приймати пожертви за Літургію Напередосвячених Дарів і за поминання в Божественній Літургії66. Підтвердження практики поминання на Божественній Літургії в Східних Католицьких Церквах знаходимо в публікаціях із праць Комісії по Кодифікації Кодексу Канонів Східних Церков67.
    3.    Коли священик прийме пожертви на відправу Служби Божої від вірних іншої Церкви свого права, то мусить, під тяжким зобов'язанням, дотримуватись приписів тієї Церкви про пожертви, хіба що жертводавець постановить інакше68.
    В часі праць над кодифікацією канону 717 Кодексу Канонів Східних Церков, одна з Римських Дикастерій подала пояснення, в якому сказано, що священики східних Обрядів, які приймають богослужбові намірення від вірних Латинської Церкви, зобов'язані дотримуватись приписів цієї Церкви, щодо служіння отриманих намірень69.
    4. Зваживши на практику приймати богослужбові намірення від вірних (інституцій) Латинської Церкви, потрібно на тому місці нагадати про існування певних правових норм, які записані у Кодексі Канонічного Права. І так священику не вільно приймати до особистої відправи такої кількості богослужбових намірень, яких сам не зможе відправити протягом року70. Хто має намір довірити іншим відправу богослужбових намірень, повинен передати їх можливо якнайшвидше вибраним священикам, за впевненості, що вони є вільними від підозрінь; повинен пере¬дати їм повністю всю отриману жертву, хіба, що достовірно відомо, що надлишок у стосунку до висоти оплат, які обов'язують в єпархії, був переданий тій же особі71. Час, в якому належить відправити Службу Божу, рахується від дня, коли священик, який має її відправити, прийняв пожертву72. Кожний священик зобов'язаний записувати точно Служби Божі, які прийняв до відправи, та які відправив73. Той, хто має обов'язок відправити Службу Божу в наміренні тих, хто склав жертву, залишається ним зв'язаний, навіть, коли б без його вини, пропали прийняті жертви74.
    5. Єпархіяльний Єпископ Вроцлавсько-Гданської єпархії владика Володимир Ющак, в Декреті, який увійшов у життя 14 березня 2005 року, щодо різних аспектів служіння Служби Божої, постановив, що священик для своїх потреб, може прийняти одного дня стипендію лише за одне відслужене намірення Служби Божої. Гроші за додаткові відправлені Служби Божі належить раз у місяць, разом з катедратікум, прислати на банкове конто Консисторії з зазначенням intencje, вони будуть передані на священичий фонд75.
Джерелом для поданої норми є Декрет Конгрегації для Духовенства «Mos iugiter» із 1991 року76, який знайшов своє застосування в Інструкції Конгрегації Східних Церков, про застосування літургійних приписів Кодексу Канонів Східних Церков. В Інструкції подано таке тлумачення цієї практики: «При окремому поминанні під час Божественної Літургії пожертва для священика міститься у ширшому контексті: принесення в жертву себе і свого життя Отцеві, в єдності зі всією Церквою, і особливо з убогими; потреби допомогти в утриманні священика і покритті коштів на богослуження. Пожертви вірних на відправу Божественної Літургії, відповідно до їхніх намірень, у випадку більшої їх кількості на день, нехай розподіляються згідно з цілями, визначеними місцевим ієрархом»77.
    Подібне розпорядження, яке недавно появилося у Вроцлавсько-Гданській Єпархії у формі Декрету, в Перемисько-Варшавській Архієпархії було оприлюднене вже у 1998 році78.
6. Згадана Інструкція поручає священикам уникати служіння Божественної Літургії більше ніж один раз у день, без особливої на те пасторальної причини. Для будь яких відхилень від цього припису потрібен дозвіл і контроль єпископського уряду79.
    Єпископський уряд в Перемисько-Варшавській Архієпархії вже у 1998 році подав відповідне пояснення до цієї Інструкції, мовиться у ньому, що: дозволяється священикам у неділі та свята, на випадок душпастирських потреб відправляти три Служби Божі, а у кожному іншому випадку священик мусить отримати дозвіл Єпархіяльного Єпископа80.
   
XIV. Редукція богослужбових намірень
    Редукція зобов'язань щодо відправи Божественної Літургії застерігається Апостольському Престолові81.
 
XV. Відпусти
    Знана практика відпустів в Латинській Церкві також може практикуватися в УГКЦ, в першій мірі, тоді, коли відпусти наділяє сам Вселенський Архієрей з нагоди визначних церковних подій або ювілеїв. Можна тут згадати про Декрет Апостольської Столиці виданий з нагоди Року Пресвятої Євхаристії, на основі якого вірні, виконуючи зазначені релігійні практики, могли отримати благодать повного відпусту82.





1. Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium. Romae 1990. Кан. 699 § 1 (Далі: ССЕО).
2. ССЕО, кан. 699 § 2.
3. ССЕО, кан. 707 § 1.
4. Канони Партикулярного Права Української Греко-Католицької Церкви // «Благовісник Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара». (Львів 2001). Ч. 1.С 104-130. Кан. 89. (Цапі: Партикулярне Право УГКЦ).
5. Принципи Літургійного життя в Перемисько-Варшавській Архіепархії УГКЦ. II «Перемиські Архієпархіальні Відомості». № 1 (3). Перемишль 2005. С. 91-99. № 24. (Далі: Принципи Літургійного життя).
6. ССЕО, кан. 707 § 2.
7. ССEО, кан.711.
8. ССЕО, кан. 1443.
9. ССЕО, кан. 703.
10. ССEО, кан. 700 §1.
11. ССЕО, кан. 700 § 2.
12. Там само.
13. ССЕО, кан. 701.
14. ССЕО, кан. 702.
15. ССЕО, кан. 1440.
16. ССЕО, кан. 378.
17. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 57.
18. ССЕО, кан. 294.
19. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 40.
20. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 114.
21. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 40.
22. Там само.
23. Звернення Кир Йоана Март.иняка Митрополита Перемисько-Варшавського до Духовенства. Перемишль 1998. Архів Перемиської консисторії. (Далі: Звернення).
24. Принципи Літургійного життя, № 38.
25. Принципи Літургійного життя, № 39.
26. ССЕО, кан. 709. Партикулярне право уточнює цю норму подаючи таке пояснення: «Євхаристію роздає священик і, якщо є потреба, також диякон». Див. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 91.
27. ССЕО, кан. 708.
28. ССЕО, кан. 675 § 2.
29. ССЕО, кан. 712.
30. ССЕО, кан. 711.
31. ССЕО, кан. 1431.
32. ССЕО, кан. 1434 § 2.
33. ССЕО, кан. 713 § 1.
34. ССЕО, кан. 713 § 2; Партикулярне Право УГКЦ, кан. 93.
35. ССЕО, кан. 697.
36. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 86.
37. ССЕО, кан. 710.
38. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 92. На цьому місці варто нагадати, що Синод Єпископів УГКЦ з 1992 року повторив норму Замойського Синоду з 1720 року і заборонив подавати причастя немовлятам, доки вони не досягнуть свідомого віку. Див. Рішення і Постанови Синодів Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 1989-1997років II «Благовісник» (Львів 1998). С. 20-21. № 21, ґ. (Далі: Рішення і Постанови).
39. ССЕО, кан. 909 § 2. У згаданому каноні читаємо: «Неповнолітній до закінчення сьомого року життя називається дитиною і вважається безвідповідальним за свої вчинки; після закінчення сьомого року життя припускається, що користується розумом».
40. ССЕО, кан. 881 § 1.
41. ССЕО, кан. 881 §2.
42. ССЕО, кан. 881 §4.
43. ССЕО, кан. 880 § 2.
44. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 114.
45. Рішення і Постанови. C. 41. № 1.4.
46. CCEO, кан. 706.
47. ССЕО, кан. 707.
48. Партикулярне Право УГКЦ, кан. 89.
49. Принципи Літургійного життя, № 25 та 26.
50. ССЕО, кан. 698.
51. Ecclesia de Eucharystia. Vaticano 2003.
52. CCEO, кал. 707 § 1; Партикулярне Право УГКЦ, кан. 89.
53. ССЕО, кан. 704; Партикулярне Право УГКЦ, кан. 88.
54. Принципи Літургійного життя, № 23.
55. ССЕО, кан. 707 § 1; Партикулярне Право УГКЦ, кан. 89.
56. ССЕО, кан. 705 § 1.
57. ССЕО, кан. 705 § 2.
58. Основні принципи міжконфесійних відносин та екуменічної діяльності, № 16. // «Перемиські Архієпархіальні Відомості». № 1 (3). Перемишль 2005. С. 103.
59. CCEO, кан. 714 § 1; див. Codex Iuris Canonici. Romae 1983. Кан. 934-944. (Далі: СІС).
60. CCEO, кан. 714 § 1.
61. CCEO, кан. 714 § 2.
62. CCEO, кан. 1442. В наведеному каноні читаємо: «Хто викинув або із святотатською метою забрав з собою чи перетримує Пресвяту Євхаристію, повинен бути покараний великою екскомунікою і, якщо є священнослужителем, також іншими карами, не виключаючи позбавлення духовного стану».
63. Ecclesia de Eucharystia, nr 25.
64. Т. ?liwa, Eucharystia w uchwa?ach Greckokatolickiego Synodu Metropolii Kijowskiej odprawionego w Zamo?ciu w 1720 r. II Eucharystia drog? do wieczno?ci. Wyd. Archidiecezji Przemyskiej. Przemy?l 2005. S. 117.
65. CCEO, кан. 715 § 1.
66. ССЕО, кан. 715 §2.
67. «Un organo di consultazione trasmette un voto (sing.) che vorrebe sopresso ii § 2 del can. 50, tra l'altro, anche per non favorire la diffusione di chalche pratica che potrebbe sembrare meno edificante. La mozione non e sostenuta dal gruppo di studio, perche la prassi in questo campo si esercita in modo spontaneo, in maniera edificante e corrisponde, in molte Chiese, alle genuine tradizioni orientali, mentre ii § 1 del canone e da considerarsji potius praeter quam contra antiquas cosuetudines orientalium» // «Nuntia» (1982). Pontificia Commisio Codici Iuris Orien-talis Recognoscendo. № 15. C. 34.
68. CCEO, кан. 717.
69. «? di piena soddisfazione la disposizione del can. 52 che obliga i sacerdoti di Rito orientale ad osservare la legislazione Delia Chiesa Latina per quanto riguarda la materia ogni qual volta essi ricevono delie elemosine da parte di latini» // «Nuntia». № 15. C. 34.
70. СІС, кан. 953.
71. СІС, кан. 955 § 1.
72. СІС, кан. 955 § 2.
73. СІС, кан. 955 § 4.
74. СІС, кан. 949.
75. Dekret, nr 8.
76. «Enchiridion Vaticanum», 13/6-28.
77. Інструкція Застосування Літургійних Приписів Кодексу Канонів Східних Церков. «Свічадо». Львів 1998. № 65. (Далі: Інструкція).
78. Звернення, № 4: «Згідно з нормами церковного права та законного звичаю священик, який відправляє більше як одну Службу Божу в даний день має право лише до одного намірен-ня (пор. кан. 715, 716, 717,1013 ССЕО)».
79. Інструкція, № 65.
80. Звернення, № 2.
81. ССЕО, кан. 1052 § 1.
82. Decreto delia Penitezieria Aposto?ka circa le indulgenze concesse durante Гаппо dett'Eucarista. (Vaticano, 14.01.2005). № 1 та 2.
 
Назад
Інститут церковного права © 2005-2006 icl.org.ua
© ІCL, 2005-2006. Контакт: