Інститут Церковного Права

Головна Статті та Публікації Постанови про піст патріарха Йосифа
18.10.2007
ІЦП
Головна
Новини
Статті та Публікації
Видання Інституту
Проекти Інституту
Про ІЦП
Конгрес Богословів УГКЦ
УБНТ
Законодавство
Собори
Синод
Збірки законів
Послання і листи
Літургійне Право
Окружні послання Римських Архиєреїв
Розділи сайту
Бібліотека
Питання каноністові
Світова Періодика
WEB-ресурси
Архів
Документи
Пошук
Електронний каталог ІЦП
Дипломні роботи
Судочинство
Авторизація





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
 
 
Дорогі колеги!!!
Інститут Церковного Права ім. свщмч. Андрія Іщака

Запрошує на семінар каноністів

Тема: Організація душпастирства згідно рішень синодів Києво-Галицької Митрополії в роках 1596-1991.

Доповідач: о. д-р Роман Шафран

Четвер, 25 жовтня 2007 р. о 15 год. музей Йосифа Сліпого

 
 


Постанови про піст патріарха Йосифа
Написав патріарх Йосиф Сліпий   
02.06.2006
 

1. Загально відомим є благодатний вплив посту в житті кожного ристиянина. Його практика в Христовій Церкві була завжди одним з найважніших чинників і засобів покути та покаяння за гріхи, освя чення і подвигів у змаганні до християнської досконалости. У Старому Завіті піст мав двох найчільніших представників і проповідників у сло ві й чині, Мойсея й Іллю, а в Новому сам Ісус Христос положив піст як угольний камінь у будові покаяння, праведности і досконалости душі.

Сорокденний строгий піст у пустині Кварантанії над Йорданом став притягаючим прикладом до наслідування для Апостолів і всієї Церкви по всі віки. Бо піст опановує пристрасті, дає спокій душі, проганяє спо куси і склонює до побожности - каже св. Василій.

 

Світлу сторінку виповнює піст і в історії нашої Української Церкви. Скільки то в нас славилось відомих і невідомих з імени геройських подвижників, духовників, монахів і мирян, що молитвою і постом підносилися до небесних висот. Останні наші великі Собори: Замойський (1720 р.) і Львівський (1891 р.) уймили в церковні правила тодішню прак­тику посту, щоб захоронити її, з одного боку від пересадної строгости, а з другого, піти назустріч новим вимогам часу, промовляючими за зла-гідненням. Від того часу минуло вже споро літ, вчисляючи в те дві світові війни. Змінилося в різних напрямах релігійне життя, щоденна праця, ремесло і торгівля, число населення і продукція поживи. Все­ленський Собор II Ватиканський узяв це також під пильну увагу, стверджуючи, що обов'язок посту, це одна з важливих Божих заповідей, але не встиг установити якісь подрібні приписи для цілої Церкви віднос­но заховування посту. Святіший Отець Папа Павло VI в Апостольській Конституції « Покайтеся » підкреслив конечність покаянних практик, а зокрема посту, у житті кожного християнина, а при цьому своєю Апос­тольською власно визначив докладно часи обов'язкового посту і пов-здержности, полишаючи в VІІІ-ім уступі тієї ж Конституції Патріярхам і Верховній Владі Східніх Церков право означення днів посту і пов-здержности від м'яса і набілу згідно з 23 каноном Декрету про Східні Католицькі Церкви.

2. В нашій дотеперішній похвальній практиці зберігано і примінювано в житті наступні пости:

І. Великий Піст, що тривав 40 днів, від понеділка по Сиропусній неділі до Страсної суботи включно. Страсний тиждень дочислювано до Великого Посту, а Сиропусний тиждень, в якому було вже також заборонене споживання м'яса, був приготуванням до Великого Посту.

II. Петрівка, від понеділка після неділі всіх Святих до навечеря празника верховних апостолів Петра і Павла включно.

Успенський Піст або Спасівка (або Маковейка), починаючи від 1 серпня - Проізходження чесного дерева св. Хреста - до навечеря Успення Пресвятої Богородиці включно.

Різдвяний Піст або Пилипівка (40 днів) від дня після св. Апос тола Пилипа до навечеря Різдва включно.

В часі тих постів Собор дозволяв їсти м'ясо у вівторок, четвер, суботу і неділю з обов'язком для мирян відмовляти 5 Отче Наш і 5 Богородице Діво, а для духовних, монахів і монахинь 50-тий Псалом, перед м'ясним обідом і перед м'ясною вечерею. В перший тиждень Великого Посту і в Страсний тиждень був дозволений набіл у вівторок, четвер і суботу, а в інші дні без набілу та із скромнішим відживленням.

Рівно ж такий піст обов'язував:

V. в Навечеря Різдва,

VI. в Навечеря Богоявлення,

VII. на Воздвиження Чесного Хреста,

VIII. на Усікновення Чесної Глави св. Івана Хрестителя.

IX. В усі середи і п'ятниці цілого року (крім загальниць) обов'язувала повздержність від м'яса.

X. В говійній практиці обидвох Навечерій було дозволене раноскромне покріплення пісною стравою, так що і в нашому обряді розрізнювано повздержність від м'яса і набілу та в стислому значенні піст, це є одно покріплення до-сита, а одно, зглядно два, скромніші. Похвальним строгим постом був, крім обов'язкового перед св. Причастям, також добровільний і загальний до свяченої Йорданської води, до Пасхального яйця і до куті зглядно просфори з медом на св. Вечерях.

XI. Як злагіднення Постів у нашому обряді, були установлені Загальниці, в часі яких упродовж цілого тижня, отже і в середи та в п'ятниці, є дозволено їсти м'ясо, а саме:

а) від Різдва Христового до Навечеря Богоявлення,

б) від неділі про Митаря і Фарисея до неділі про Блудного Сина,

в) від Неділі Пасхи до Томиної неділі,

г) від Зіслання Святого Духа до неділі Всіх Святих,

ґ) якщо Господські і Богородичні празники припадають упродовж року в середи і п'ятниці (крім Великого Посту, двох Навечерій, Воздвиження Чесного Хреста і Усікновення), згідно з старовинним українським київським звичаєм є дозволено їсти м'ясо.

Якщо важко було в часі постів про набіл і про пісні олії, то можна уживати смальцю зглядно звіринного товщу. На оправдання своїх зла-гіднень, Львівський Собор покликується на слова великого посника св. Василія: « Користь посту не мається мірити самим иовздержанням від страв, бо правдивий піст є, бути вільним від усіх гріхів: розв'яжи всякий зв'язок з беззаконням, даруй кривду ближньому і відпусти довги. Не зберігай посту задля сварні і суперечок. Не їси м'яса, а тим часом пожираєш свого брата. Повздержуєшся від вина, а за те допускаєшся кривд. Горе п'яним не від вина. Гнів духа є п'янством, що не менше відбирає розум як вино » (Гом. X, 4 Про Піст). В тому дусі Собор поручив душпастирям проповідувати і поучувати вірних.

3. Наш Єпископський Синод, усіх наших Владик, під проводом Верховного Архиспископа, беручи до уваги цю нашу вікову, високопохвальну посну практику, завзиває все духовенство і вірних до ревного наслідування і придержування посної традиції, долучуючи до неї гарячі молитви і милостині для церков і ближніх, а передусім у цих святих пос-них часах оминання всяких гріхів і проступків.

Та, одначе, з огляду на часті вибухи голоду, зростаючі недуги і послаблення душі і тіла, на зростаюче убожество і великі недостатки, на важкі роботи, які мусять виконувати, і мужчини, і жінки по фабриках, на полях і в копальнях, в повітрі і на морі, з огляду на різні кліматич­ні й економічні умовини, на поспіх у речинцевих роботах, на легкість пригрівання готових консерв на їду і, вкінці, на раз-у-раз повторювані прохання про звільнення, - наш Синод, - полишаючи останнє слово для дальшого управильнення постів за Всеукраїнським Католицьким Цер­ковним Собором, що, дасть Бог, збереться в лагідніші часи, - постано­вив наступне: всі духовні особи, монахи, монахині та миряни є обов'я-зані в совісті до повздержности, зглядно посту, а саме:

I. В усі п'ятниці цілого року, за виїмком загальниць і припадаючих Господських і Богородичних Празників - повздержність від м'яса.

II. В перший день Великого Посту і Страсну п'ятницю - повздержність від м'яса і набілу.

III. В навечеря Різдва і Богоявлення, свята Воздвиження Чесного Хреста і Усікновення Чесної Глави св. Івана Хрестителя - повздержність від м'яса, з одноразовою їдою до, сита і з додатковими скромними покріпленнями відповідно до місцевих звичаїв.

Вийняті з-під цього закону є діти до укінченого 14 року життя і старці від укінченого 59 року життя, недужі душевно і тілесно, мами, а також ті, що не розпоряджають вповні своєю особою задля прийнятих на себе обов'язків.

Високопреосвященні Владики, парохи і сповідники, можуть уділюва-ти в потребі ширших звільнень в дусі нашого обряду. Закон входить у силу з його проголошенням і обов'язує цілу нашу Українську Католицьку Церкву, тому що є прийнятий усім нашим Єпископатом з Верховним Архиєпископом.

Нехай ці великі полегші будуть одночасно і сильною спонукою та заохотою до покаяння й оминання гріхів та ображування Бога. Нехай пам'ятають вірні християни, що в родині, в якій затихла молитва і заникла практика посту, а навіть забута пам'ять на нього, ледви чи ще живе християнський дух. Тому злагіднені пости, нехай скріплять рев­ність у молитві, в розважанні і богослужбах, у даванні милостині, у праці і в частих св. Сповідях і св. Причастях.

Дано в Римі, в Хрестопоклонну неділю, 1966 р.

Кард. Йосиф.
См. Верх. Архиєп. Митр.

 

Текст взято із: Благовісник Верховного Архиєпископа Византійсько-Українського (Греко-Руського) Обряду. Рік. ІІ. Кн. 2-4. – Кастельгандольфо біля Риму, 1966. – С. 194-198.

 
Назад
Інститут церковного права © 2005-2006 icl.org.ua
© ІCL, 2005-2006. Контакт: